Національний Тиждень читання поезії

 

З 17 по 23 березня Український інститут книги проводитиме Національний Тиждень читання поезії.

Цьогорічна тема Тижня читання — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана:

«З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати чужий досвід і знайти відгук на свій. У складні часи вона стає мостом між тими, чиї шляхи, здавалося б, розійшлися. Ми маємо дуже різні голоси: голоси цивільних, що проживають війну у своїх містах і селах, військових, які боронять нашу землю, вимушених переселенців та емігрантів різних хвиль, дітей, волонтерів, людей з різних куточків країни та світу. Але всі вони разом творять спільний голос – голос сучасної української поезії. 

Тиждень читання поезії покликаний підкреслити, що література дозволяє нам сприймати суспільство цілісно, не стираючи унікальність кожного досвіду. Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння. Цей тиждень — нагода вслухатися у багатоголосся української поезії, де кожен знайде слова, що відгукнуться в його серці.

Незламна жінка, горда, наче бунт. Круглий стіл до 95-річчя Ліни Костенко.

"Сирени вили, блискало на склі.

То що - тікати? Бігти в бомбосховище?

А не діждав би фюрер у кремлі!

Хай сам боїться - він уже вчорашній.

Посіють бомби - ненависть пожнуть".

19 березня святкує 95-річчя видатна українська письменниця Ліна Костенко. Її вважають однією з найповажніших українських митців, яку багато хто називає "совістю нації".

Вона одна з небагатьох культурних діячів України, яка відмовилась отримувати звання Герой України.

З початку війни на сході України письменниця приєдналася до гуманітарної акції "Другий фронт АТО" і передавала на фронт збірки своїх поезій.

Після широкомасштабного вторгнення РФ вона не припиняла писати - між обстрілами, під час ракетних атак. Відмовилася залишати рідний Київ і казала, що жодного разу навіть не ховалася в бомбосховище.

Народилася 19 березня 1930р. в м. Ржищеві під Києвом в учительській родині. Батька переслідували КДБ та перед війною кинули в табір. У 1936р. родина перебралася до Києва. Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро». У 1946р. були опубліковані її перші вірші. Провчившись деякий час у Київському педагогічному інституті, у 1952р. стає студенткою Московського літературного інституту. Незабаром виходять перші збірки. Стала однією з найактивніших учасниць шістедяситників. Збірку «Зоряний інтеграл» заборонили цензурою. Однак письменницю не арештували. Вона продовжувала писати і згодом, у 1977р., знову друкувалися твори. Отримала Державну премію України ім. Шевченка, премію фундації Антоновичів, премія Франчески Петрарки та медаль Святого Володимира. Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянська академії. У 90-х роках перестала брати участь у громадському житті, відмовилася від звання Героя України. Лише в період «помаранчевої революції» у 2004р. на деякий час повернулась до громадського життя. 

Відзнаки

Ліна Костенко на першій шпальті газети «Культура і життя».

• Почесна професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• Почесна докторка Львівського національного університету.
• Почесна докторка Чернівецького національного університету (2002).
• Лауреатка Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»).
• Лауреатка Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»).
• Лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000).
• Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000).
• Відмовилася від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»^[8].
• Відзнака «Золотий письменник України», 2012^[31].
• У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Шимона Редлиха та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча.
• У 2015 році малу планету Сонячної системи № 290127 названо Лінакостенко.
• 14 липня 2022 року була нагороджена Орденом Почесного Легіону
• 8 травня 2024 року була нагороджена званням «Почесний громадянин Києва»

• Вшанування

  У частині населених пунктів України є вулиця Ліни Костенко.

  8 травня 2024 року рішенням Київради Ліну Костенко  визнано почесною громадянкою  міста. 

  Ліна Василівна протягом багатьох років уособлює незламність та вільну й талановиту душу українців. Дух свободи та сміливості!

  19 березня 2025 року у Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької встановлено погруддя Ліни Костенко, автором якого є Ярослав Мотика.

Т. Г. Шевченко для дітей: видання творів в Україні (ХІХ – ХХІ ст.)

 

Тарас Григорович дуже любив дітей. Його ідеалом земної гармонії, символом ладу є, як відомо, «щаслива мати молодая з своїм дитяточком малим».Із ніжністю та тонким психологізмом змальовував їхні образи у поетичних, прозових і живописних творах. Ще за життя Кобзаря його твори широко залучалися до посібників з руської словесності, а з появою власне українського шкільництва – до вітчизняних навчальних посібників. Вперше добірка творів Т. Г. Шевченка, укладена спеціально для читача-дитини була видана в Україні 1891 року у Львові – «Кобзар: книга для дітей». Відтоді і донині традиція видання текстів Кобзаря для читачів-дітей в Україні не переривалася. Твори поета видають як окремими виданнями, так і у збірках та хрестоматіях. Їх відбір зорієнтовано на розвиток естетичної свідомості дитини, формування її світогляду та здійснюється відповідно до вікової категорії.

У цьому ресурсі зібрано художні моно видання, збірки творів Т. Г. Шевченка, що видавались для дітей. Їх не так і багато. Відбір здійснювався за такими критеріями:

- пряма вказівка на цільове призначення;

- назва, з якої зрозуміло, що книга призначена саме для читача-дитини;

- книжка, видана дитячим видавництвом;

- назва видавничої серії для дітей;

- інформація з передмови та післямови про те, що це видання зорієнтоване саме на читача-дитину.

Зображення обкладинок книг, відсутніх у фонді НБУ для дітей, взято із сайту "Культура України".

Проект буде доповнюватися новими виданнями, що виходитимуть на території України, а також виданнями, здійсненими у діаспорі та іншомовною зарубіжною шевченкіаною для дітей.

Тарас Шевченко, відомий і невідомий

 

Тарас Шевченко - символ української ідентичності. У ХХ столітті його вишиті портрети в українських хатах висіли на покуті, як ікони, а «Кобзар» багато хто знав напам’ять. За його вірші можна було отримати тавро «буржуазного націоналіста» і «путівку» в Сибір, але саме він і допомагав вижити в сталінських таборах. Навколо його постаті єдналися українці в еміграції. 

Російська цензура намагалася прибрати з його творів будь-які згадки росії чи росіян в негативному контексті, радянська влада малювала його «палким борцем проти панства за світле майбутнє селян». А він як і тоді, так і зараз, є напрочуд актуальним. Бо і тоді, і зараз він намагався пробудити в українцях дух воїна, бо йому було не однаково «як Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять». А історія має здатність повторюватися.

Здається, про Шевченка ми знаємо все. Але чи насправді це так? Пропонуємо перевірити це за допомогою нашого тесту.

Не вмирає душа наша, не вмирає воля.

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля!  

9 березня  1814 р.,  Моринці, Звенигородський район, Черкаська область. Цей  день подарував Україні сина, що поставив своє життя на служіння Батьківщині - Тараса  Григоровича Шевченка.  Український письменник, класик рідної літератури, мислитель, художник, Національний герой, символ України – це все він.

Сьогодні Шевченко з нами. Він допомагає кожному з нас, дає сили ЗСУ зборотися за  нашу, Богом дану, Землю. Я впевнена що поет пишався б нашими воїнами, нашими титанами, які стоять на варті України. Сьогодні він з неба виступає нашим оберегом.  Україна була, є і буде вільна.

І збудеться Шевченкове:

"І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі."

Слава Україні!  Героям Слава!

 

З 17 по 23 березня Український інститут книги проводить Національний Тиждень читання поезії

 

З 17 по 23 березня Український інститут книги проводитиме Національний Тиждень читання поезії.

Цьогорічна тема Тижня читання — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана:

«З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати чужий досвід і знайти відгук на свій. У складні часи вона стає мостом між тими, чиї шляхи, здавалося б, розійшлися. Ми маємо дуже різні голоси: голоси цивільних, що проживають війну у своїх містах і селах, військових, які боронять нашу землю, вимушених переселенців та емігрантів різних хвиль, дітей, волонтерів, людей з різних куточків країни та світу. Але всі вони разом творять спільний голос – голос сучасної української поезії. 

Як можна взяти участь в акції?

• запросити авторів та видавництва з презентаціями й подіями,

• об’єднатися з книгарнями для проведення виставок нових видань,

• створювати відеоролики для #watchUaPoetry – анімації, слайдшоу, відеокліпи будь-якими доступними засобами. Якщо у вашій бібліотеці є комп’ютери, заохочуйте відвідувачів використати їх для творчих ініціатив.

!!! Візуальні матеріали від УІК для соцмереж, а також Каталог поезії 2024-2025 будуть надіслані згодом. Хештег Тижня читання – #тижденьпоезії2025

Тиждень читання поезії покликаний підкреслити, що література дозволяє нам сприймати суспільство цілісно, не стираючи унікальність кожного досвіду. Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння. Цей тиждень — нагода вслухатися у багатоголосся української поезії, де кожен знайде слова, що відгукнуться в його серці.

Наближається   Всеукраїнський тиждень дитячого читання! А найкращою підготовкою до свята читання є… читання! Точніше цілий читацький марафон. Тож приготуйте улюблену книгу, яка надихає – вас або когось, – і розкажіть про неї всім!

Правила участі у марафоні

1. Обрати улюблену україномовну книгу, що певним чином надихнула вас: на сміливий вчинок, на чесність, на рішучий крок у житті, на старанність у школі, зрештою на читання.

2. Зняти горизонтальне відео, тривалістю до двох хвилин, на якому дитина читає уривок із книги. Читати може сама дитина або разом із братиками, сестричками, друзями, батьками, бібліотекарями і навіть улюбленими тваринками.

3. Надіслати відео до 15 березня 2025 р. через Google-форму

Будьте уважні: відео, надіслані іншим шляхом або пізніше терміну, не реєструються і не публікуються.

4. Очікувати публікацію відео в Медіатеці Національної бібліотеки України для дітей (після 30 березня).

 

«Україна й Українка – два образи чисті…»

 

Свято Дня української жінки є відносно молодим святом, яке почали святкувати 25 лютого у 2023 році, у день народження Лесі Українки. Це свято з'явилося після рішення про скасування відзначення Міжнародного жіночого дня 8 березня як державного свята. Встановлення Дня української жінки відбулося у зв'язку з бажанням надати більш національний та культурний характер відзначенню цього свята, а також підкреслити унікальність та досягнення українських жінок. Це свято нагадує про важливу роль жінок в українському суспільстві, їхні досягнення та внесок у різні сфери життя - від культури і науки до політики та громадської діяльності. 

Тому напередодні цього свята ліцеїстам було запропоновано бібліотечний онлайн-урок за цією темою, вважаючи її актуальною. Розглянули історію виникнення свята, а також звернули увагу на видатних жінок України: княгиню Ольгу, Наталію Полонську, Соломію Крушельницьку та всіх тих незламних жінок, які ціною свого життя захищають нас у лавах ЗСУ.

Особливий акцент було надано Лесі Україці, як символу стійкості, символу гідних принципів і позицій, за які вона боролася. Тому  образ Лесі Українки є образом сучасних українських жінок

«Україна й Українка – два образи чисті…» from Бібліографиті

Спеціальний урок «Освічена нація — непереможна». Треті роковини вторгнення рф в Україну

24 лютого 2025 року — треті роковини вторгнення рф в Україну. Також цього дня вперше відзначається Національний день молитви.

Минуло вже три роки відтоді, як розпочалася повномасштабна агресивна війна, яку російська федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу з грубим порушенням норм міжнародного права, учиняючи військові злочини і злочини проти людства.

Фактично ж російсько-українська війна триває вже одинадцять років, понад 4000 днів, з лютого 2014 року — з перших актів збройної агресії проти мирних громадян у центрі української столиці та перших зафіксованих перетинів державного кордону України російськими збройними силами через Керченську протоку 20 лютого 2014 року.

Протягом восьми років Збройні Сили України разом із численними добровольчими формуваннями ефективно стримували цей напад, зупинивши просування московських загарбників та звільнивши більшість захоплених ними на той час територій. Окупованими залишалися Автономна Республіка Крим, місто Севастополь і частина Луганської та Донецької областей.

24 лютого 2022 року все змінилося. зс рф почали наступ відразу з кількох напрямків: північного (Київська, Сумська та Чернігівська області), східного (Донецька, Луганська та Харківська) й південного (із окупованого Криму на Херсон — Миколаїв — Запоріжжя — Маріуполь).

Ми в найдрібніших деталях пам’ятаємо той темний ранок 24 лютого. Коли в небі і на землі нас атакував підступний ворог, який хотів зламати наш дух, забрати нашу свободу, підкорити нашу Країну.

Він планував захопити Київ за два-три дні. Західні партнери давали нам трохи більше. Бо російську армію вважали однією з найсильніших у світі. У них було значно більше зброї, а їхня кількість на той час у п’ять разів перевищувала чисельність ЗСУ. 

Вистояли тоді - мусимо вистояти зараз. Бо як би нам важко не було, але точно вже не буде соромно.

Сьогодні Збройні Сили України переходять на високотехнологічні системи, і саме якісна освіта є запорукою успішного освоєння цих технологій та створення власних розробок. Він закликав учнів та студентів продовжувати навчання, незважаючи на війну, адже їхні знання — це інвестиція у майбутнє країни. «Освічену націю, яка вірить у свободу та любить свою країну, здолати неможливо»

Міжнародний день рідної мови

Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову. 
Ліна Костенко

Міжнародний день рідної мови – це важливе свято, яке щороку 21 лютого відзначають у всьому світі. Це не лише нагода вшанувати рідну мову, а й привернути увагу до її збереження, розвитку та популяризації. Це свято було започатковане ЮНЕСКО у 1999 році і з 2000 року відзначається в усьому світі. Ідея відзначення Міжнародного дня рідної мови виникла у зв’язку з трагічними подіями 1952 року в Бангладеш, коли загинули студенти, які боролися за право навчатися рідною бенгальською мовою. Саме тому 21 лютого стало символом боротьби за мовні права та збереження культурної ідентичності.

Сьогодні у світі існує понад 7 000 мов, але, за оцінками лінгвістів, майже половина з них перебуває під загрозою зникнення. За даними ЮНЕСКО, кожні два тижні зникає одна мова, що веде до втрати культурного розмаїття та самобутності народів. Особливо вразливими є мови корінних народів, які не мають офіційного статусу або державної підтримки.

Українська мова має давню історію, яка бере свій початок ще з часів Київської Русі. Вона пережила складні періоди, проте змогла зберегти свою самобутність і красу.  За даними останнього перепису населення, понад 67% громадян України називають українську своєю рідною мовою. 

Українська мова славиться своєю милозвучністю, багатством лексики та виразністю. Вона входить до трійки наймелодійніших мов світу разом з італійською та французькою. Це мова пісень, поезії та ніжних слів. Завдяки гармонійному поєднанню голосних і приголосних звуків, українську мову часто називають “солов’їною”.