Микола Куліш - український митець «Розстріляного Відродження».

18 грудня 1892 р. на Херсонщині народився Микола Куліш, письменник, режисер, драматург, життя якого обірвали сталінські репресії.

130 років з дня народження Миколи Куліша - привід згадати гострі політичні сюжети з історії боротьби української та російської культур у пореволюційні двадцяті, його блискучі п'єси та епізоди розвитку новаторського вітчизняного театру.

Микола Куліш належав до покоління, яке входило в літературу з досвідом світової війни і національної революції. Свою хресну дорогу він пройшов разом з багатьма іншими українськими митцями «Розстріляного Відродження».

Навчався в Олешківському міському училищі,чоловічій гімназії. Згодом – у Новоросійському університеті, звідки його мобілізували до царської армії. У 1915 р. був тяжко поранений під Смоленськом. У 1918 р. організував «Просвіту» в Олешках. З 1918 р. – голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

Як драматург вперше став відомим завдяки постановці драми «97» Гнатом Юрою. В 1925 р. Миколу Куліша перевели до Харкова працювати шкільним інспектором Наркомосвіти УРСР. Там він і поринув у літературну творчість.  Його найвідоміші драми - «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Так загинув Гуска», «Маклена Ґраса».

У грудні 1934 р. драматурга було заарештовано, звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв'язках з ОУН.  Під час  процесу по «Справі боротьбистів»  Куліш був засуджений до 10 років  таборів. На Соловках утримувався у суворій ізоляції. Хворого на туберкульоз, позбавленого права на прогулянки і медичну допомогу, в листопаді 1937 р. Миколу Куліша було розстріляно в урочищі Сандармох, Карелія. Його дружина Антоніна ще два з половиною роки надсилала листи й передачі чоловікові, поки не отримала повідомлення, що «адресат вибув».