Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. ЛІТЕРАТУРНІ ЮВІЛЕЇ. Богдан-Ігор Васильович Антонич

 Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року на Лемківщині, у селі Новиця (тепер Малопольське воєводство у Польщі), в сім'ї греко-католицького священника Василя Антонича та Ольги Волошинович. 

До цієї події прізвище родини було – Кіт. З народженням єдиного сина, батько подумав, що для дитини таке прізвище не годиться і при хрещені попросив священника замінити його. Священнослужитель запитав, яке ім’я мав батько Василя Кота. «Якщо Антон, то будьте Антонич», – вирішив він. Таким чином прізвище змінила вся родина.

Початкову освіту хворобливий хлопчик отримав вдома, а потім з ним займалася приватна вчителька. 

У 1920 році Богдан-Ігор вступив до гуманітарної гімназії імені королеви Софії у місті Сянок (тепер Підкарпатське воєводство Польщі). Відомо, що він старанно вчився, одночасно опанував гру на скрипці, захоплювався малюванням. 

У 1928 році, після закінчення гімназії вступив у Львівський університет імені Яна Казимира на філософський факультет за спеціальністю польська філологія. Багато читав, збирав власну бібліотеку, писав вірші, спочатку пересипані лемківською говіркою, самотужки опанував українську літературну мову, бо хотів, щоб його творчість була доступною і зрозумілою для всіх українців, став учасником гуртка україністів, який був створений студентами слов’янської філології. 

У 1934 році здобув ступінь магістра філософії.

6 липня 1937 року на двадцять восьмому році життя Антонич передчасно помер. 

Після операції на апендицит та наступного запалення легень його перевтомлене довгою і високою гарячкою серце, що було хворе ще з дитинства, не витримало і зупинилось. 

Похований у Львові на Янівському цвинтарі.