«Перший мазепинець і перший євроінтегратор»: 350 років гетьману Пилипу Орлику 21 жовтня 2022

 Гетьману України, сподвижнику Івана Мазепи, Пилипу Орлику виповнюється 350 років. Його переважно знають – і то передовсім в Україні – за Конституцією 1710 року, багато положень якої не втратили актуальності й донині. Але чим ще запам’ятався гетьман-емігрант, мрією якого було здобуття для України незалежності? 

Хоч Пилип Орлик і народився на території сучасної Білорусі 21 жовтня 1672 року, але родове коріння Орликів походить з чеських земель. Мало відомо про дитинство Орлика, але він отримав блискучу освіту в Києво-Могилянській академії, де вчився красномовству і філософії.

Після короткого часу праці в Київській митрополії талановиту молоду людину помітили, і він потрапив в 1700 році до гетьманської канцелярії Івана Мазепи.

В 1706 році, Орлик стає генеральним писарем в уряді Гетьманщини і одним з найдовіреніших людей  гетьмана.

Орлик знав Мазепині задуми. Тому Орлик мав цю широчінь, бо Мазепа мав широчінь

Володимир Сергійчук

Коли Мазепа роздумував про союз з шведським королем Карлом ХІІ і прошведським королем Польщі Станіславом Ліщинським і вів секретну переписку, то спочатку про таємні наміри Мазепи знала лише одна людина в його оточенні – Пилип Орлик.

В жовтні 1707-го Мазепа і Орлик заприсяглись одне одному у вірності і ухвалили рішення про шведсько-польську орієнтацію для здобуття незалежності України. Тоді вони поцілували хрест – Орлик все своє життя не зрадив цьому.

Після битви під Полтавою, яка відбулась у червні 1709 року, Орлик пішов в еміграцію з Мазепою і взяв свою родину.Опинившись в Бендерах, Мазепа помирає у вересні 1709 року. Він не визначив чітко свого наступника і також не визначив, кому має дістатись скарб гетьмана

Король зупинив свій вибір на Орликові. Було над чим подумати й Орликові: він ясно бачив небезпеку, зв’язану з перейняттям гетьманської булави

Борис Крупницький

 

 Пилип Орлик був обраний гетьманом, лише отримавши запевнення з боку Карла ХІІ, що шведський монарх є гарантом українських визвольних змагань, і монарх дав обіцянку, що «доти не складе зброю, доки не будуть визволені з московського ярма Україна і козацтво», за висловом історика Крупницького.

Відтак булаву Орлик перебрав 5 квітня 1710 року в Бендерах. Одночасно Карл ХІІ затвердив і була схвалена на великій козацькій раді Конституція Пилипа Орлика – «Договори і Постановлення Прав та Вольностей Війська Запорізького...»

«Це була людина, яка не тільки працювала для України, а працювала також і для європейської демократії. Це проявилося в його Конституції, яка стала основною для конституцій багатьох демократичних країн. 

Орлик був стійким у своїх антимосковських поглядах

Олександр Середа

Також варто звернути увагу, що Орлик докладав великих зусиль для формування міжнародної коаліції на підтримку ідеї незалежної України. Якщо Богдан Хмельницький в кінці життя орієнтувався на Московію, Іван Виговський – на Польщу, Петро Дорошенко – на Туреччину, Іван Мазепа в кінці – на Швецію, то Орлик намагався збудувати широку коаліцію на підтримку України.

«Орлик створив дві антимосковські коаліції. Перша була в 1711 році. В коаліцію входили Кримське ханство, Османська держава і Швеція в особі короля Карла ХІІ. Після того, як він перебирається до Європи і мешкає у Стокгольмі до 1722 року. Орлик бачить, що треба робити ще ширшу коаліцію», – розповідає історик Олександр Середа.

Історики віддають належне Орлику за чітке розуміння, що найбільша небезпека для України йшла тоді з російського боку. 

В 1734-му Орлик, наприклад, звернувся до запорожців, застерігаючи їх не йти під Росію, говорячи, що вона «… свої зобов’язання і грамоти царським указом скасувала, свої суди і права мучительські в Україні запровадила і встановила, а наші військові скасувала. Уряд гетьманський у відставку відправила й викорінила...».

Окрім Конституції, Орлик залишив по собі і «Діаріуш» - щоденники  1720 -1732 р.р.

Конституція Пилипа Орлика, чи Бандерська Конституція вперше описала Україну, як повноцінну державу – частину Заходу, а не «русского мира». І вже за це ми маємо бути довічно вдячними його автору.

Шістнадцять статей Конституції присвячені таким проблемам: питанням віри та захисту прав українського православ’я; недоторканій цілісності кордонів; відновленню стратегічного союзу з Кримським ханством задля забезпечення спокою на південних кордонах та збройної допомоги татар у боротьбі з Москвою; відновленню прав Війська Запорозького Низового; закріпленню основних принципів організації влади в козацькій державі; затвердженню інституту Генеральних скарбників задля слідкування за державними прибутками і видатками;  формування вертикалі виконавчої влади; гарантуванню особливого статусу козацьких вдів та сиріт; зобов’язанню гетьмана та урядовців слідкувати за розумністю податків, тощо.