Сьогодні виповнюється 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938–1985), українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста, правозахисника, який і Національну премію імені Т.Г. Шевченко, і звання Героя України отримав посмертно. Генія, якому було відміряно лише 47 років земного життя. І перервала його радянська влада, та сама, чиї ностальгуючі адепти сьогодні намагаються знищити все українське і саму Україну. Та спроби ці приречені, як приречені і намагання знищити пам`ять про Стуса – українця, що виріс та сформувався у Донецьку.
Але й після смерті Поет продовжував руйнувати антилюдську комуністичну систему. Десятки тисяч людей виходять на вулиці під жовто-блакитними прапорами у листопаді 1989-го, під час перепоховання у Києві на Байковому цвинтарі політв’язнів радянського режиму Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого. Живуть і поширюються твори Стуса, руйнують тюрму народів, виховують нові покоління українців. Його вірші про вічну боротьбу, про свободу, що не ув’язнити, про Україну, яка обов’язково буде вільною.
Донеччанин Василь Стус, незламний і нескорений, став одним із символів української нації. І недаремно, саме йому присвятили свою першу прем`єру актори Маріупольського драматичного театру, які знайшли прихисток в Ужгороді. Вони обов`язково повернуться в рідне місто, а звільнені від російської окупації люди побачать цю виставу. А сам Василь Семенович невдовзі повернеться в рідний Донецьк і його барельєф знову буде на своєму звичному місці - коло входу до філологічного факультету університету імені Стуса.
Стус (29 × 21 см) автор: Євгенія Свєт
Немає коментарів:
Дописати коментар