Дивлячись на томік Шевченка на фоні забитих фанерою вікон, ми розуміємо: нескоримий Кобзар завжди поруч. Він — в окопах на передовій, у пам’яті ліцеїстів, серцях вчителів і всіх українців. Поки читаємо Шевченка — Україна незламна. Поки звучить його слово — ми єдині.
Вивчаймо «Кобзаря», щоб відчути: ми не одні. З нами правда, віра, сила, вічне слово Великого Кобзаря. Шануймо свою ідентичність, бо в ній — наша перемога! 
В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля!
Немає коментарів:
Дописати коментар