Шевченко і цензура: що не подобалося в словах поета ідеологам росії

 

Будь-яка тоталітарна держава дуже доскіпливо ставиться до найменших проявів гідності, вбачаючи у цьому пряму загрозу своєму існуванню. Саме тому Тарас Шевченко був під пильним наглядом спеціалізованих державних структур.  Але їм не вдалося зламати митця, зробити «своїм, зручним і правильним».

 З імперською цензурою Тарас Шевченко зіткнувся практично з перших кроків виходу на широку публіку. 

«У імперців  «Кобзар» одразу ж  зазнав нападок: напрям його «Кобзаря» шкідливий і небезпечний». Тому з великими кукпюрами виходили  прижиттєві видання. І ці купюри були суттєвими. «Сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталаннії думи, та так проклята одчистила, що я ледве пізнав свої діточки», – писав  сам Шевченко в листі до зятя Симиренка Олексія Хропаля.

В 1858 році, повернувшись із заслання, Тарас Шевченко загорівся ідеєю видати двотомник «Поезія Т.Шевченка», розмістивши у першому свої вірші,  написані до заслання, а в другому — створені на засланні й після нього. Утім, дозволу на публікацію  довелося чекати  рік, і повернулася вона  обрізана навпіл.

Рукопис Шевченкової збірки "Три літа" із цензурними позначками.

Утім, існували й інші «Кобзарі» — нецензуровані. Після арешту Тараса Шевченка в 1847 році, почався процес масового переписування і «ходіння по руках» як окремих поезій Шевченка, так і всього «Кобзаря». 

 Товариства «Просвіта» підняли Шевченкове слово на свій прапор у 1917 р., а Центральна Рада  вперше оголосила день народження Шевченка національним святом і вихідним днем. У той час з’явилися десятки приватних видавництв, які масово видавали українську літературу. 

Але уже в 1922 році з метою зведення всіх існуючих напрямів цензури під єдине керівництво, був заснован Головліт, який заборонив  видавцям друкувати Шевченка. «Кобзарі» почали конфіскувати із бібліотек та книгозбірень. Окрім того, в Києві біля пам’ятника Шевченку щороку чергували «сексоти», записуючи кожного, хто приходив із квітами чи читав вірші поета.

Повернення Шевченка в нашу культуру триває й досі. На початку 1990-х він був символом національно-культурного відродження. У 2014-му він був на барикадах Революції Гідності. І саме зараз його антимосковська тема, яку так намагалися витерти з його творчості і царська, і радянська цензура, набуває особливого значення.

                         "Шевченко мобілізує". Сучасне осмисленя образу поета.